Місце і роль ігрових технологій на уроках української мови у старших класах

1. Поняття ігрової технології.

Формування соціально активної особистості вимагає використання нестандартних форм педагогічної взаємодії. Однією з таких форм є гра як засіб розвитку творчого потенціалу майбутнього фахівця.

Ігровий метод навчання передбачає визначення мети, спрямованої на засвоєння змісту освіти, вибір виду навчально-пізнавальної діяльності і форми взаємодії педагога і студентів. Застосування цього методу навчання вимагає:

– з'ясування і усвідомлення його цілей, тобто бажаного результату; без цього діяльність суб'єктів навчального процесу не може бути цілеспрямованою;

– вибору способу діяльності для досягнення мети;

– необхідних засобів інтелектуального, практичного або предметного характеру, оскільки діяльність завжди пов'язана з ними;

– наявності певних знань про об'єкт діяльності.

Головною метою навчальних ігор є формування в майбутніх фахівців уміння поєднувати теоретичні знання з практичною діяльністю. Оволодіти необхідними фаховими вміннями і навичками студент зможе лише тоді, коли сам достатньою мірою виявлятиме до них інтерес і докладатиме певних зусиль, тобто поєднуючи теоретичні знання, здобуті на лекціях, семінарах, самостійно, з розв'язанням конкретних виробничих задач і з'ясуванням виробничих ситуацій.

Ігрова діяльність виконує такі функції: спонукальну (викликає інтерес у студентів); комунікабельну (засвоєння елементів культури спілкування майбутніх спеціалістів); самореалізації (кожен учасник гри реалізує свої можливості); розвивальну (розвиток уваги, волі та інших психічних якостей); розважальну (отримання задоволення); діагностичну (виявлення відхилень у знаннях, уміннях та навичках, поведінці); корекційну (внесення позитивних змін у структуру особистості майбутніх фахівців).

Ігрові методи багатопланові, і кожен з них у той чи інший спосіб сприяє виробленню певної навички. З огляду на це виокремлюють ігри-вправи, ігрові дискусії, ігрові ситуації, рольові та ділові навчальні ігри, комп'ютерні ділові ігри.

2. Гра на уроці не повинна проходити стихійно, вона має бути чітко

організованою і цілеспрямованою.

Сьогодні дедалі більше актуальності набуває лінгвістична гра як форма роботи з учнями на уроках української мови, оскільки вона урізноманітнює види діяльності, сприяє глибшому засвоєнню знань, індивідуалізації навчання, визначенню й виявленню особистих інтересів учнів, рівня сформованості в них необхідних умінь та навичок.

Лінгвістична гра належить до найбільш активних і ефективних форм здобуття знань, адже вона в яскраві тони забарвлює емоційне тло уроку, дає змогу раціонально використовувати час, створює стабільну ситуацію успіху і водночас щонайповніше забезпечує мовний розвиток учня. Порівняно з іншими формами навчання й виховання, перевага гри полягає в тому, що вона досягає своєї мети непомітно для учня, використовуючи здатність дітей мимовільного запам`ятовування. Окрім того, у процесі ігор формуються не тільки знання та вміння, а й такі якості особистості, як самостійність, організованість, дисциплінованість, цілеспрямованість, наполегливість, творча активність тощо. Використання лінгвістичних ігор допомагає викладачу-словеснику зацікавити й захопити учнів вивченням мови, збудити постійне прагнення збагачувати свій інтелектуальний набуток у лінгвістичній царині.

Інтерактивна вправа з теми: "Написання складних слів разом, окремо, з дефісом" у 10 класі.

https://learningapps.org/display?v=p9aw9in4c20